Американська скелазка Мікаела Кірш (Michaela Kiersch) -перша у світі скелелазка, яка пройшла боулдерингову категорію 8C (V15) та скельний маршрут категорії 9а+.
У віці 15 років вона була на 22 місці у рейтингу IFSC, під час свого дебюту на етапах Кубку світу з боулдерінгу (2010 рік), а наступного року вона була на 18 місці на Кубку світу з дисципліни трудність.
Її кар’єра у міжнародних змаганнях не досягла тих успіхів, на які вона розраховувала і тому Мікаела зосередилася на природньому рельєфі
та навчанні в університеті.
Працюючи доктором нехірургічного лікування розладів і травм рук за допомогою фізичних методів, вона на цей час подолала 17 боулдерів категорії складності 8B та вище, а також 17 скельних маршрутів з категорією 8c+ і вище.
За цим показником з Мікаелою не може зрівнятися жодна скелелазка.
Примітно, що майже всі найскладніші свіої сходження 29-річна американка здійснила лише за останні 2,5 роки.
Про жіночу статистику в прохождении маршрутов читайте в статті: Жіночі проходження найскладніших у світі скелелазних маршрутів
Свій перший маршрут категорії 9а+ Мікаела пройшла 30 січня 2023 року на лінії "La Rambla Extension" у іспанській Сіурані, другий маршрут категорії 9а+ вона пройшла 11 квітня 2024 року на лінії "Victima Perfecta" у іспанському Маргалефі.
А три дні тому вона подолала боулдеринговий маршрут "Dreamtime" категорії 8С (V15) у Швейцарії!
У нещодавній своїй історії вона ділиться моментами своєї скелелазної кар'єри
«Я вперше почала займатися скелелазінням на рубежі століть — це був час, на який я дивлюся як на "золоту еру скелелазіння". Місцеві следроми набували неймовірної популярності, боулдери та скелелелазні маршрути були позначені стрічками всіх кольорів.
Поряд зі мною на маршрутах були мої скелелазні кумири і я затято гортала сторінки всіх класичних клаймерських журналів про скелелазіння на скеледромах.
Саме в цей час, у 2000 році, Фред Ніколь (Fred Nicole) відкрив "Dreamtime" - це був перший у світі боулдеринговий маршрут категорії 8С (V15), а невдовзі Кріс Шарма (Chris Sharma) відкрив скельний маршрут "Biographie" - перший у світі маршрут категорії 9а+!
Тож 8С (V15) та 9a+ стали для маленької "Мічі" золотим стандартом у скелелазінні — абсолютним лімітом, те, на що здатні лише "гіганти" скелелазіння.
Тепер мені залишалась лише одна річ - я була сповнена рішучості знайти власну межу у скелелазінні і побачити, як високо я можу піднітися.
Мій шлях у скелелазінні був моїм особистим вибором, і це те, чим я надзвичайно пишаюся.
Досі я відчуваю сюрреалізм від того, що опинилася серед тих самих "гігантів", як перша жінка, яка пройшла боулдеринг V15 і скельну категорію 9а+.
Отже, що далі?
Я все ще досліджую свої межі скелелазіння та отримую задоволення на цьому шляху. Я ще точно не вирішила, про свої майбутні амбіції (спорт?? боулдерінг??), але я маю деякий час відпочинку вдома, щоб відсвяткувати свій 30-й день народження, та привітати свою сестру, яка закінчує навчання і отримує разом з цим ступінь медсестри.
Єдине, що мені залишилося сказати, це подякувати. Я вічно і безмежно вдячниа тим, хто показав мені, наскільки я можу мріяти, і тим, хто підтримував мене на цьому шляху».
"Під час моєї подорожі до скель Cresciano у Швейцарії збулося багато мрій, але жодна не мала такого значення, як час, проведений на боулдері "Dreamtime".
Я приїхала до Швейцарії одна і вирушила у свою першу сольну подорож на сходження — мій зворотний квиток був заброньований на 6 тижнів пізніше. Я не мала уявлення, як ця подорож розгортатиметься, але я знала, що у мене є дуже великі цілі. Єдине, на що я сподіваюся, це те, що я віддам усе, що можу, і станеться, що буде.
Більшість моїх спроб на "Dreamtime" я проводила наодинці. Я відчувала цілковитий спокій.
Пересування на крашпеді, чищення зачіпок стало для мене ранковим ритуалом і чимось близьким до медитації. Я відчувала себе розкутою і вільною, і не поспішала в цьому процесі.
Я спробувала багато варіантів, не боячись засудження, хоч би яким неможливим цей пролах здавався.
Згодом я знайшла власний шлях до вершини цього валуна.
Я спостерігала за тим, як прогресую в цьому проєкті — часом це нервувало й було надзвичайно вразливим. У певному сенсі результат пролазу все ще лякав мене, тому я зосереджувалася на кожному моменті в надії, що буду гідною цієї мрії.
Дивовижно, наскільки я була медитативною між спробами пролазів — сиділа 20-30 хвилин у цілковитій тиші, маючи лише рішучість вдосконалити кожну деталь і виконати її ідеально.
Зрештою, це був ідеальний і сонячний суботній ранок. Я чула, як у долині лунали опівдні церковні дзвони, коли я готувалася до наступного кроку.
Я увійшла у стан повної релаксації, коли моє дихання було синхронізовано з моїми рухами, і я абсолютно виклалась у своїх здібностях і раптом я виявила, що сиджу на вершині Dreamtime.
Ніколи в житті я не відчувала себе більш сильною. Це внутрішнє почуття лише посилювалося інтимністю здійснення мрії в повній самоті. Ніхто не знав про це, крім мене — усі мої найближчі друзі та родина міцно спали вдома."