Янья Гарнбрет (Janja Garnbret) на Олімпіаді в Парижі. Фото Lena Drapella/IFSC
Словенська скелелазка Янья Гарнбрет (Janja Garnbret), без перебільшення є "головною героїнею" для підручників з історії скелелазінні.
Вона розпочала 2024 рік у квітні, коли виграла золото на етапі Кубку світу з боулдерінгу в Кецяо та на етапі Кубку світу з дісципліни трудність в Уцзяні.
Того ж місяця вона стала першою жінкою в історії, яка пройшла «Велику п’ятірку» Фонтенбло — серію високих, відомих складних боулдерингових проблем категорій від V9 до V11 — і все це за один день під час свого першого візиту до французької "мекки" боулдерінгу.
У травні Гарнбрет здійснила перше жіноче сходження на боулдеригову проблему "Bügeleisen Sit" категорії V15, приєднавшись до невеликої групи жінок, які змогли пройти категорію V15.
Зрештою, вона двічі піднялася на проблему, що була відкрита фіном Налле Хуккатайвал (Nalle Hukkataival) у одній сесії після того, як була незадоволена відеозаписом свого першого пролазу.
Наступного місяця, у червні, Гарнбрет знову виграла золото на Кубках світу з боулдерингу і трудності в Інсбруку, виглядаючи у суперформі перед Олімпіадою в Парижі.
Напередодні Літніх ігор вона була явним фаворитом на золото, як і на Олімпіаді в Токіо в 2021 році.
У Парижі Гарнбрет виглядала бездоганно в півфіналі, посівши перше місце як у боулдерингу, так і в трудності. У фінальному раунді болдерінгу, через пару днів, вона з відносною легкістю подолала перші три проблеми. У четвертій і останній задачі виявилося, що у неї пошкоджений палець.
Янья завершила раунд на першому місці, а Брук Рабуту з команди США була лиш на крок позаду. За лаштунками змагань глядачі могли бачити, як Гарнбрет кривиться від дискомфорту, коли вона перевіряє свій потенційно травмований палець, а раунд з трудності був лише за кілька хвилин.
Янья Гарнбрет (Janja Garnbret) на Олімпіаді в Парижі. Фото Lena Drapella/IFSC
На стенді з трасою у дисципліні трудність Янья піднімалася швидко і точно, демонструючи надихаючий, але не дивовижний результат. Вона зірвалася після того, як отримала 84 бали, результат, що дав їй більш ніж достатньо очок, щоб взяти золото в комбінованому змаганні боулдерингу та трудності.
Американка Брук Работу здобула срібло, а австрійка Джессіка Пільц - бронзу.
Гарнбрет зійшла з маршруту, і натовп заревів, коли вона зрозуміла, що олімпійське золото у неї в кишені. Янья, із заплаканими очима та переповненими емоціями, обійняла Рабуту, а потім свого тренера Романа Крайніка.
Якщо вам потрібні були ще якісь докази статусу видатної скелелазки Гарнбрет, ви їх отримали на Олімпійських іграх у Парижі. Вона боролася з труднощами, щоб стати першою в історії дворазовою олімпійською чемпіонкою зі скелелазіння.
Її паризька медаль приєдналася до десятків інших золотих нагород на Кубках та Чемпіонатах світу.
У цьому нещодавному Інтерв'ю журналу Gripped Янья розповіла про свій досвід на Олімпіаді, олімпійський формат скелелазіння в майбутньому, її плани на скелі
Янья, як Ваш палець зараз, після Олімпіади?
Палець в порядку. Я вже двічі лазила по маршрутам, так що нормально. Нічого не болить.
Як ти пошкодила палець у фіналі змагань з боулдерингу?
На олімпійській трансляції це було непомітно. Здавалося, це була четверта проблема, хоча травма могла з'явитися й раніше. Отже, на четвертій проблемі я застрягла на початковій зачіпці.
Я не знаю як, але мій палець застряг на цій зачіпці коли я намагалася стрибнути далі. Після цієї спроби я могла одразу поворухнути пальцем, тож я знала, що нічого не зламано, але помітила, що палець трохи опух. Я насправді не знала, що з ним щось не так. Я знала лише, що він не зламаний.
Олімпіада – це, безперечно, те змагання, де ніяк не хочеться отримати травму. Ви хочете бути готовими на всі 100 відсотків. Я дуже боялася, що змагання для мене на цьому й закінчиться, тому я дуже багато плакала після цього раунду.
Я повернулася до зоні ізоляції, де мій фізіотерапевт перевірив палець і сказав, що нічого не зламано, і що зв’язки виглядають добре. Потім я підійшла до стіни для розминки і спробувала утримати зачіпку. Я відчула деяку напругу і біль, але коли ти змагаєшся, ти настільки захоплений процесом, що навіть нічого не відчуваєш. Коли я розминався для основного маршруту, я знову відчула дискомфорт. Але я дуже сильно здавила палець, і біль ніби зникла.
Але, чесно кажучи, якби щось зламалося, я б все одно вийшла до фінального маршруту. Я просто хотіла завершити виступ на Олімпіаді.
Янья Гарнбрет (Janja Garnbret) на Олімпіаді в Парижі. Фото Lena Drapella/IFSC
Раніше Ви казали, що прокинулися вранці перед фіналом з відчуттям, що цей день був вашим днем. Після раунду з болдерінгу, яким був Ваш настрій, щоб спробувати остаточний маршрут у трудності?
Так, коли я прокинулася, я ніби відчула, що сьогодні мій день. Це відчуття було не в голові, а в усьому тілі, я відчувала що це мій день, що ніщо не може вибити тебе з гри.
Змагання з боулдерингу пройшли дуже добре, за винятком ситуації з моїм пальцем. Я хотіла би піднятися на вершину останнього боулдера, і так воно і було.
Після цього я не знала жодних результатів інших скелелазок.
Я абсолютно не знала, що між мною та Брук Рабуту всього лише 0,4 бала, і мені було все одно. Я просто сказала собі:
«Я тренувалася до цього, я готова до цього моменту, просто дозволь своєму тілу робити свою справу».
Коли я розминалась до головного пролазу, я казала самій собі: «Ти готова до цього моменту. Ти так старанно тренувалася для цього. Я не дозволю перемозі вислизнути з моїх рук». Отже, насправді я була дуже впевнена в собі.
У мене взагалі не було стресу. Перед тим, як вийти до маршруту, я сказала собі: «Просто роби це, як на тренуванні». А потім я почала сходитити, почала впевнено, я була у своєму власному світі.
Після зриву, як і коли Ви зрозуміли, що виграли золото? Що Ви відчували в той момент?
Коли я підіймалася, коли я дісталася до зачіпки [зачіпки, яка принесла мені перше місце], я чула крики натовпу, але не знала що вони означають.
Коли ти піднімаєшся, ти не знаєш, чи це вершина, чи просто бронзова медаль, чи перемога. Я не знала, що відбувається, тому просто продовжувала сходити. Потім я зірвалася і була не зовсім задоволена своїм пролазом, тому що відчувала, що могла зробити й краще.
Я спустилася до низу і не могла відразу побачити результати. Я подивилася на свого тренера Романа, він плакав, але я не знала, від щастя чи від смутку. Але потім я побачила результати і зрозуміла що стала Олімпійською чемпіонкою. Я відчула неймовірне полегшення, але також була надзвичайно щасливою, тому що вся важка робота окупилася, і я зробила те, що хотіла. Я була супер щаслива.
Схоже, Ви з Брук Работу (Brooke Raboutou) стали близькими друзями за ці роки. Як це було ділити з нею подіум у Парижі?
Це було неймовірно. Це було немов наше таємне бажання, розділити подіум на Олімпіаді. Ми хотіли це зробити ще в Токіо, але тоді не складося.
Отже, ми справді хотіли "помститися" і бути разом на подіумі, і, чесно кажучи, я не могла побажати кращого подіуму — з Брук і Джессі Пільц.
Вони обоє на це заслужили. Вони так багато працювали для цього, щороку демонструючи хороші результати. Вони вклали в цей момент роки праці, тож я дуже рада за них.
Особливо з Брук у нас склалися дивовижні стосунки. Вона тренувалася зі мною в лютому тут у Словенії. І ми дуже добре провели час. Ми вчилися один у одного. Але, окрім цього, я відчуваю, що ми обидві лазіємо з однакових причин — тому що ми дуже любимо скелелазіння. Ми поділяємо однакові погляди на життя та тренування, тому ми разом також поза межами скелелазіння. У нас однакова ментальність.
Янья Гарнбрет (Janja Garnbret) та Брук Рабуту (Brooke Raboutou) на Олімпіаді в Парижі. Фото Lena Drapella/IFSC
Тепер, коли Олімпіада в Парижі минула, і у Вас був час на роздуми, скажіть, яким були змагання у Парижі відносно змагань у Токіо?
Це був зовсім інший досвід, але водночас дуже схожий. У Токіо було важко, тому що це був перший раз, коли скелелазіння було представлено на Олімпіаді, і я, звичайно, вперше змагалася на Олімпіаді. Я приїхала туди як фаворит, і це було дуже, дуже напружено. Я б сказала, що за три місяці до Токіо я відчувала великий стрес, і кожен день здавався тягарем. Це було супер важко. Всі роки роботи, все зводиться до одного моменту, і ти маєш показати все те, що ти тренував.
У Токіо я переживала інші емоції, ніж на Кубку світу чи Чемпіонаті світу. Я боялася розчарувати людей — найближчих людей — Романа, свого фізіотерапевта та всіх, хто працював на мене всі ці роки. Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, і як спортсмен ти хочеш показати там усе, що можеш, і не втрачати шанс. Отже, це дійсно напружена ситуація, і це було, чесно кажучи, дуже, дуже важко.
Під час тренувать до Парижа я вже знала, що відбуватиметься в моїй голові, тому що в мене вже був один олімпійський досвід. В Парижі я відчула — як це пояснити — ніби я на своєму місці. Я була дуже розслабленою. Я тоді навіть здивувалася, і подумала що відбувається? чому я не напружуюсь? Я запитала себе, в чому причина.
Однією з причин було те, що я вже мала одну золоту медаль з Токіо. Крім того, за ці три роки після Токіо я так багато дізналася про себе. Щодо тренувань — у мене була травма на початку року, тому мені довелося повернутися і підготуватися до кваліфікації, а потім змагатися в Парижі. Я також певною мірою знала, що я буду відчувати, коли розчарую людей.
Згадуючи олімпіаду в Токіо, для мене вона була надзвичайно напруженою, тому що ми, скелелази, починали змагання в кінці Олімпіади, коли інші спортсмени вже святкували свої медалі, а я навіть не починала змагання.
Це створювало на мене додатковий тиск. Тепер, у Парижі, я не залишалася в Олімпійському селищі. Я вирішила зупинитися в звичайному готелі в місті. Здавалося, що це ще один Чемпіонат світу, тому що не було ні святкування, ні стресу, тому все було інакше, але водночас схоже.
Які ваші сподівання щодо олімпійського формату скелелазіння в майбутньому? Чи хотіли б ви, щоб трудність та боулдеринг були розділені на окремі медалі? Або хочете, щоб комбінований формат продовжувався й надалі?
Звичайно, мені б хотілося бачити ці дисципліни окремими. Швидкість, трудність та боулдерінг - окремі медалі, а потім я б також додала й комбінований фомат, але в старій версії - як це було у Токіо.
Ого, справді!?
Так, я маю на увазі, чому б і ні? Хто найкращий у загальному заліку в трудності, боулдерінгу та швидкості?
Це було б цікаво. Чесно кажучи, я отримала задоволення від усіх трьох видів лазіння.
До Токіо я не можу сказати, що мені не подобалася дисципліна швидкість.
Коли я почала тренуватися, я помітила, як рухи стають плавнішими, мій час проходження маршруту скорочується, і це була інша гра, тож мені подобалося тренувати швидкість.
Але, звичайно, для Парижа я могла тренувати лише ті дисципліні, що практикувала усе своє життя, тож це було чудово. Але я хотіла би, щоб усі показали, наскільки вони хороші у своїй основній дисципліні, а потім і в комбінованій — це було б весело.
Янья Гарнбрет (Janja Garnbret) зі своїм тренером Романом Крайніком (Roman Krajnik) на Олімпіаді в Парижі. Фото Lena Drapella/IFSC
Вітаємо з подвійним проходженням боуледру "Bügeleisen Sit" категоірї V15 на початку цього року! Чи є у вас короткострокові чи довгострокові цілі щодо скелелазіння на природньому рельєфі?
Звичайно, їх багато! Я була настільки зосереджена на змаганнях і тренуваннях, що у мене не було часу на скелелазіння. Ви не можете поєднати ці два зайняття, тож вам потрібно вирішити, що є вашим основним пріоритетом. Але так, я маю на увазі деякі проекти — в Іспанії, у Франції. Насправді тепер я повинна вибрати один з них.
Bügeleisen на початку року — це був боулдер моєї мрії. Я дуже, дуже хотіла його пройти і лише цього року у мене вистачило сил, щоб це зробити. Але так, я маю на увазі кілька й інших проектів...
Я хочу більше часу приділяти скелелазінню на природньому релєфі, і тепер я відчуваю, що це можливо.
Янья Гарнбрет (Janja Garnbret) на Олімпіаді в Парижі. Фото Lena Drapella/IFSC
Золоті медалі Яньї Гарнбрет (не включаючи етапів Кубку Світу):
Олімпійські Ігри
2021 рік: Олімпіада в Токіо (формат двоборство)
2024 рік: Олімпіада в Парижі (формат двоборство)
Золоті медалі Чемпіонату світу:
2016 рік у Парижі (боулдеринг)
2018 рік у Інсбруку (боулдеринг)
2018 рік у Інсбруку (двоборство)
2019 рік у Хатіодзі (трудність)
2019 рік у Хатіодзі (боулдеринг)
2019 рік у Хатіодзі (двоборство)
2023 рік у Берні (боулдеринг)
2023 рік у Берні (двоборство)
Чемпіонати Європи
2017 рік у Мюнхені (двоборство)
2022 рік у Мюнхені (трудність)
2022 рік у Мюнхені (боулдеринг)
2022 рік у Мюнхені (двоборство)
2015 рік у Шамоні (трудність)
