Як ми повідомляли раніше, наприкинці листопада, австрійська альпіністка та скелелазка Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) стала першим у світі скелелазом, хто зміг подолати флешем класичний 1000-метровий маршрут "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітан в долині Йосеміті, США.
Це означає, що вона подолала всі 1000 метрів з першої спроби (без попередніх спроб), без жодного зриву!
36-річна австрійка довго готувалася, для того, щоб зробити спробу відкрити новий рівень лазіння на BigWall маршрутах. Бо навіть для такої видатної скелеазки, на рахунку якої пролази, які, навідь серед чоловиків, мало хто виконував, закрема в долині Йосеміті, де за останнє десятиліття вона повторювала такі маршрути, як: "El Niño" (2015 рік), "Zodiac" (2016 рік), "Magic Mushroom" (2017 рік), "Pre-Muir Wall" (2019 рік) та "The Nose" (2019 рік).
Це невелике інтерв'ю Барбара дала сайту Planetmountain після нового неймовірного досягнення на Ель-Капітані
Віаємо Барбара! Що Ви можете сказати після такого пролазу?
Дякую!
Думаю, перше, що я хочу сказати, це те, що мені справді пощастило! На маршруті майже не було інших альпіністів, прогноз погоди був поганий, але врешті він покращився, умови на скелі були насправді дуже хороші, і коли ми піднімалися вгору, здавалося, що все стало на свої місця.
А по-друге?
Хіба що те, що Якопо трохи не пощастило. Він був так, так близько до того, щоб також пройти флешем весь маршрут!
Він йшов лідером на ділянці "Boulder Problem" переді мною, але не розрахував утримання зачіпки і зірвався.
Потім він швидко, вже з другої спроби пройшов цю ділянку та більше не зривався на маршруті. Завдяки йому я отримала набагато більше інформації про ключ маршруту і якимось чином мені вдалося утримати всі зачіпки. Я так і не зрозуміла, як я пройшла всі ці труднощі.
Розкажіть з самого початку, як відбувалось це сходження? Ви приїздили сюди останнє десятиліття, тож, чому саме цієї осені Ви вирішили: «Що ж, давай спробуємо пройти "Freerider"?
Скажімо так, ми не планували проходити "Freerider" флешем, просто так все вийшло.
Раніше з Якопо ми вже проходили маршрути по центру та з правого боку ккелі Ель-Капітан, але ніколи не проходили маршрути ліворуч, такі як "Golden Gate", "Salathé" та "Freerider", тому що ми завжди дуже боялися ключової ділянки "Monster Offwidth" [від ред: ця ділянка являє собою величезну скельну тріщину, яка піддається "натискам" далеко не кожного, навіть сильного, скелелаза].
Ми чули дуже багато історій про це місце, і намагалися триматися подалі від цієї частини стіни.
Після нашого вільного сходження на маршрут "The Nose", наш друг і колишній співробітник компанії Black Diamond Колін Повік запропонував нам спробувати пройти маршрут "Freerider". Чесно кажучи, ми не надто думали над цією пропозицією, просто тому, що ця ідея здавалася нам неможливою, але, коли Лара Ноймаєр (Lara Neumeier) і я піднялися на маршрут "El Corazon" у листопаді 2023 року, ми вибрали старт з ділянки Muir Blast, а не Freeblast, спеціально, щоб не лазити по будь-якій з версій маршруту Freerider.
Ви і Якопо пройшли "The Nose" у 2019 році. Тож маршрут Freerider був у Ваших думках як мінімум п'ять років?
Припускаю, що так, але, як я вже сказала, ідея успішного швидкого сходження флешем здавалася нереальною. Цього сезону наша мета полягала в тому, щоб побачити, як далеко ми зможемо зайти на цьому маршруті.
Ми навіть припускали, що не зможемо зайти дуже далеко. У цьому проблема всього Ель-Капітана: навіть ті ділянки, які на папері здаються легкими, ніколи не бувають легкими! Насправді, на Ель-Капітані немає нічого легкого!
Ви згадали сумнозвісну ділянку Monster Offwidth
Так. Після сходження на маршрут "Magic Line" ми з Якопо обидва зрозуміли, що якщо ми хочемо мати шанс піднятися на цю ділянку, нам доведеться спеціально готуватися для неї. Таким чином, ми витратили 4 дні, займаючись лише спеціальними тренуваннями.
Ділянки "Generator Crack", "Twilight Zone", та інші, також були дуже важливими для нас і ми тренувалися доки не стали почувати себе трохи комфортніше в цьому стилі лазіння.
І як все пройшло?
Це був справжній бій! Ключова ділянка має довжину 60 метрів, і приблизно через 40 метрів у мене почалися судоми і я задихалася! Я думала, що впаду, але потім пригадала, що сказав нам Алекс Гоннольд (Alex Honnold): якщо ситуація буде складною, він запропонував мені нахилитися, щоб ліва нога могла заклинитися тріщині, і я мала змогу трохи відпочити. І це саме те, що я й зробила! Слава Богу, що ми випадково зустріли його в кафе за кілька днів до пролазу!
Розкажіть про прогрес і стиль сходження? Ви змінювали лідера на легких ділянках і одночасно були лідерами на на бульш склданих ділянках, як ви робили в минулому?
Так, більш-менш. У перший день ми піднялися на ділянки "Freeblast" повз "Heart Ledges" до "Hollow Flake", де ми зробили наш перший бівак.
У другий день ми пройшли повз "Monster Offwidth" до "El Cap Spire", піднялися ще на дві мотузки, закріпили їх та встановили другий бівак.
На третій день ми пройшли "Round Table" та провели ще одну ніч на стіні. Потім на четвертий день ми пройшли останню ділянку та останні три мотузки до вершини.
Наша домовленість полягала в тому, що я буду йти лідером на ключі "Monster Offwidth", а Якопо буде першим на ключовій боулдеринговій ділянці, потім ми знову поміняємось ролями.
На всіх інших ділянках ми йшли одночасно. Під час нашого сходження до нас приєдналися Ерік Біссел і Мія, які знімали наше сходження, і Вілсон, який займався їхньою страховкою.
На початку нашої розмови ви говорили про ділянки "Boulder pitch" та "Huber Pitch", як було їх проходити?
Як я вже сказала, я відчуваю, ніби мені дуже сильно пощастило. Я спробувала пройти ці ділянки після Якопо, тому що ми домовлялись про це ще перед початком пролазу.
Я мала спочатку пройти лідером ділянку "Monster Offwidth", він мав пройти лідером "Boulder pitch". На жаль, він не впорався з утриманням специфічної зачіпки; це невиликий твір у скелі, який ви не можетеп обачити, а тільки намацати і ця зачіпка дуже важлива для подальшого перехоплення; тож я скористалася його баченнм пролазу.
Але перед цією ділянкою я зіткнулася з проблемою, версія Якопо не працювала для мене… Я не могла дотягнутися до зачіпки, якою він користувався. Тому мені довелося трохи спуститися, відпочити, а потім спробувати знову.
Цього разу я використовувала ближчу, вищу точку опори, і мені вдалося пройти ділянку дуже динамічно.
Я ризикнула абсолютно всім, щоб пройти це, і якимось чином не зірвалася. Я не очікувала, що пройду ключ, фактично, я була на грані зриву, коли моя рука почала зіскользувати з зачіпки, але моя права нога уперлася в кут і я втрималася на місці!
Що ви відчували після ділянки "Boulder Pitch"? Ви вже думали що маршрут у вас у кармані?
Я дуже нервувала!
І ні, я точно не відчувала, що все закінчилося, навпаки. Перша ділянка Freeblast вже була напруженою, і тепер ми якимось чином були на шляху до вершини. Але знаменитий кут "Enduro Corner" все ще лежав над нами, і він також виявився дуже важким.
М знали з досвіду, що навіть легкі мотузки можуть бути дуже складними. Нам справді довелося битися до самого вершини!
Ви завжди кажете про "ми"
Я розглядаю всі свої сходження з Якопо як успішні командні зусилля. Без нього нічого б не було, і я безмежно вдячна йому, що нам вдалося це зробити.
Ви відмітили це сходження як "флеш"
Так. Незважаючи на те, що ми раніше не проходили жодної з 30 мотузок цього маршруту і багато з них ми пролізли он-сайтом, ми доволи багато знали про маршрут перед тим, як вирушити до нього. Ми знаємо багатьох альпіністів, які повторювали маршрут до нас, тому ми намагалися дізнатися від них якомога більше, і, звичайно, ми бачили деякі пролази на Youtube раніше.
Також ми дивилися й фільм "Free Solo", коли він вийшов у прокат. Тому ми не можемо визначити наше сходження як онсайт.
Ви вирішили піднятися наприкінці листопада.
Наш час у долині закінчувався, і ми відчували, що "зараз або ніколи". У середу та четвер прогнозували сніг, але ми все-таки вирішили піти у вівторок і подивитися, як підуть справи. Ця тактика спрацювала на нашу користь, тому що зрештою снігу так і не було і завжди було похмуро, тому умови на скелі були хороші.
Крім того, на маршруті майже нікого не було, мабуть, через той прогноз. Ще два тижні тому маршрут був переповнений, і нам би точно не вдалося пройти маршрут у натовпі.
Рішення піти в умовах, які здавалися неоптимальними, зробило ситуацію менш напруженою; очікування були нижчими, ми менше відчували тиск на себе.
Як це було, стояти на вершині?
Коли ми піднялися на вершину, це було щось нереальним. Я була рада за себе, і водночас сумувала за Якопо. Сходження онсайт або флеш виглядає так: у вас є лише один шанс, а на 1000-метровій стіні це може здатися ще жорстокішим.
Але Якопо сприйняв свій зрив спокійно, і його непохитна, 100% підтримка на всьому шляху до вершини була фундаментальною. Це справжнє свідчення його характеру, і, як я вже казала раніше, вдячна йому за все.
Чому для пролазу Ви вибрали ключ "Boulder pitch" а не "Teflon variation", який є легшим? Це також варіант маршруту, саме який Гоннольд обрав під час свого вільного пролазу.
Тому що це була саме оригінальна лінія, яку брати Губер відкрити у 1995 році і яку вперше пройшли вільним лазінням у 1998 році.
Відома фраза яку сказала Лінн Гілл піля свого історичного пролазу на Ель-Капітані: «Ну що, хлопці, як справи?». Тепер Ви можете сказати "Ну що, хлопці, як справи знову?"
Неможливо порівняти мої досягнення з досягненнями Лінн Гілл (Lynn Hill). Вона була легендою на великих скелях. Вона першою змогла пройти вільним стилем 1000-метровий маршрут "The Nose".
Через рік вона знову пройшла маршрут "The Nose", встановивши швидкісний рекорд з часом менше 24 години!
І ці досягнення не повторювалися після Лінн ще 15 років!
Вона настільки випередила свій час, що це важко навіть зрозуміти.
Тим не менш, ваше досягнення є історичним
Ну, якщо чесно, я трохи пишаюся тим, чого досягла на цьому маршруті, хоча не до кінця ще зрозуміла це. Для пролазу 30 мотузок мені необхідно було викластись на всі 100%. Безперечно, це було найбільше психологічне випробування, з яким я коли-небудь стикалася в моїй скелелазній кар’єрі.
Від редакції:
Маршрут "Freerider" на південно-західній стороні скелі Ель-Капітан в долині Йосеміті, США. вважається класичним BigWall маршрутом і відомий тим, що крім традиційного сходження він дуже складний для проходження онсайтом або флешем, навіть на здавалося б найлегших його ділянках.
Маршрут є важливою точкою відліку в історії кожного скелелазу на Ель-Капітані.
Підтвердження цього служить той факт, що лише через 19 років після створення маршруту (в 1998 році він був відкритий братами Губерами (Томасом та Александром), його вдалося пройти у стилі вільного соло - з цим неймовірним завданням впорався легендарний Алекс Гоннольд (Alex Honnold) .
У 2004 році Стеф Девіс (Steph Davis) першою з жінок подолала маршрут вільним лазінням
І тільки через 26 років маршрут вперше було пройдено флешем, з цим завданням впоралася австрійка Барбара Зангерль (Barbara Zangerl).
Загалом, маршрут "Freerider" на своїй більшій частині слідує маршруту "The Salathé Wall route" (5.13b/c), з кількома варіаціями, щоб уникнути деяких більш важчих ділянок.
Для його проходження потрібні всі резерви організму – сила пальців та передпліч, ніг, преса, однаково з гнучкістю та витривалістю.
Маршрут "FreeRider" має загальну категорію 7с/+ (VI 5.13a), та має низку примітних ключових ділянок.
Одна з цих ділянок має власну назву "The Monster Offwidth" та представляє собою величезну скельну тріщину, яка піддається "натискам" далеко не кожного, навіть сильного, скелелаза.
Інша ділянка з назвою "The Boulder Problem" - вважається ключем всієї лінії, не дивлячись на те, що по довжині це лише одна мотузка по мізерам. Ця ділянка оцінюється складністю 7с (17 мотузок - складність полягає у виконанні перехоплення на відкидний дзьоб, який частково був відламаний у 2008 році)