Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund)
Стаття Кріса Ван Дойвена (Chris Van Leuven) для журналу Gripped:
У Маріпозі, невеликій гірській громаді на захід від долини Йосеміті (Yosemite National Park) у США, йде проливний дощ.
Відома шведська скелелазка та альпіністка Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund) і її наречений Вільям Гамільтон (William Hamilton) прийшли в гості, і ми обговорюємо все, що стосується скельного лазіння.
Поки Гамільтон гортає мою колекцію книг про скелелазіння: The Stone Masters: California Rock Climbers in the Seventies і The Valley Climbers: Yosemite's Vertical Revolution, сидячи за журнальним столиком — я запитую Матильду, чи можу я ввімкнути свій диктофон, щоб вона поділилася своєю історією про скелелазіння.
Я дістаю кілька персикових мафінів із духовки й кладу їх перед ними а Сьодерлюнд починає ділитися історіями зі своїх перших днів скелелазіння на скеледромі, а згодом відкриває власний скеледром Moumo у своєму рідному місті Стокгольмі, столиці Швеції.
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund). Фото Chris Van Leuven
У цій розмові Матильда описує свій шлях від скеледрому до лазіння по великим стінам на BigWall маршрутах, мотивацію, яка привела її до фіналу змагань Кубка світу зі скелелазіння, і її досягнення як першої — і поки що єдиної — шведки, яка піднялася на скельний маршрут категорії 9а.
Вона також згадує про свій тісний зв'язок із батьком і про свою мету пройти великий проєкт у Йосеміті цього сезону .
Перше моє питання до Матильди було про те, як почалося її знайомство зі скелелазінням, і про те, що змусило її закохатися в скелелазіння.
«Я почала займатися скелелазінням на вечірці, з нагоди дня народження, коли мені було 11 років, а до того я взагалі нічого не знала про скелелазіння», — каже вона. «У Швеції та Стокгольмі, в ті часи, скелелазіння було невеликим і незрозумілим для більшості людей видом діяльності. Я пам’ятаю, що мені спершу не дуже сподолась, але коли я була на скеледромі, всередині мене наче щось клацнуло і вже на Різдво я сама попросила для себе обв'язку та скельне взуття. Вже тоді мені почало подобатись скелелазіння, яле я ще не усвідомлювала того».
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund) відкриває власний скеледром Moumo
Маючи досвід занять з легкої атлетиці, Сьодерлюнд мала потенціал до виступів на змаганнях задовго до того, як почала займатися скелелазінням.
«У дитинстві я дуже захоплювалася спортом і була дуже, дуже конкурентоспроможною», — каже вона.
Але скелелазіння виявилось геть іншим видом спорту. Хоча вона нічого не знала про змагальну сторону — події, історію та стандарти скелелазіння — вона відчула, що це її вид спорту.
Невдовзі вона залишила легку атлетику і перешла у скелелазіння, де її постійним напарником став її тато.
Чотири дні на тиждень вони були разом на скеледромі. «Мій тато почав допомогати мені після мого першого досвіду скелелазіння, і тоді він сказав: «О, це було круто і дуже весело. І скелелазіння стало нашою совмістною справою. Без нього я б ніколи не була там де є зараз».
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund)
Матильда пояснює, що стандарти безпеки на скеледромі тоді були вельми вільними; було нормально коли набагато легша людина страхує більш важку. Вона розповідає, як, ще навчаючись у початковій школі, вона щосили намагалася зупинити татові зриви з верхньої страховки, підлітаючи вгору щоразу, коли він падав. «Ми вчилися по ходу», — каже вона.
У перший рік зайнять зі скелелазіння вона взяла участь у національних змаганнях і, на свій подив, потрапила до фіналу молодіжного Чемпіонату Швеції в березні 2004 року, посівши друге місце в дитячій категорії.
У віці 14 років вона пройшла свою першу скельну категорію 8а, і того ж року посіла сьоме місце на молодіжному чемпіонаті світу в австрійському Імсті.
«Ми з Сашою [Ді Джуліан] вперше зустрілися десь у 2006 році на молодіжному чемпіонаті», — каже вона. «Я знала про неї з публікацій у журналах.
У 2012 році ми стали близькими подругами і їздили разом на змагання, поділяючи цілі та підтримуючи одна одну».
Спочатку Матилда не мала бажання займатися скелелазінням на природних скелях, вважаючи це радше пригодою, ніж спортом. У Швеції скельні масиви розкидані по всій країні, вони мають різні типи скель — від гранітних плит і тонких тріщин завширшки в долоню до гнейсу на Стокгольмському архіпелазі та деяких пісковиків.
Вона тоді також мало цікавилася тред-скелелазінням, яке стало популярним набагато пізніше.
У той час вона віддала перевагу болдерінгу, яким займалася на скеледромі, і спортивному скелелазінню, до якого тяжіла.
Однак через кілька років її погляди змінилися, і у свої 14 років вона пройшла свою першу категорію 8a на скелях, це був маршрут "I Have a Dream" у районі Sjötorpsberget, поблизу її рідного міста. Цей маршрут вона пройшла лише з другої спроби!.
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund)
Протягом наступних семи років, доки вона не вступила до університету, Матильда завзято змагалася та неухильно підіймалася по сходинках у спортивному скелелазінні. «Я думаю, що змагання дійшли до точки, коли я більше не отримувала від них задоволення. Я дуже сильно тиснула на себе, і здавалося, що все, що я робила, було спрямоване на продуктивність», — розмірковує вона.
З 2007 по 2012 рік вона працювала під керівництвом свого тренера Карлоса Кабрери (Carlos Cabrera). У міру того як її навички на скеледромі вдосконалювалися, її пролази на природніх скелях також прогресували.
«Моїм першим маршрутом категорії 8c був "Odd Fellows" у німецькій Франкенюри (Frankenjura) у 2012 році. Того року я також пройшла маршрут "Friends Like You" категорії 8b+ у тій же Франкенюри та "Kalea Borroka" категорії 8b+ у іспанській Сіурані (Siurana).
У 2013 році я пройшла свій перший маршрут категорії 8c+, "Pati noso"», — каже вона.
Незважаючи на її успіх, інтенсивна відданість ізолювала її від навколишнього світу, і їй потрібна була перерва.
«Мені потрібно було зробити крок назад і переосмислити, чому я займаюся скелелазінням», — каже вона.
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund)
«Коли мені було 19 чи 20 років, я не бачила себе професійним скелелазом. Я вже навіть не знала, навіщо продовжую займатись лазінням».
Тоді вона вирішила змінити темп життя і вступила до Стокгольмської школи економіки, де вивчала бізнес. Після закінчення навчання працювала інвестиційним банкіром. «Це був найгірший рік у моєму житті», — зізнається вона.
Трохи пізніше Сьодерлюнд розмірковує: «Мому батькові поставили діагноз рак, і сказали, що йому залишилося жити лише кілька місяців. Це було шоком для мене, і я зрозуміла, що скелелазіння — моя найбільша пристрасть у житті. Я насправді не знала, яке місце у своєму житті хочу надати скелелазінню, але вирішила побудувати кар’єру навколо скелелазіння. Я б краще займалася лазінням, ніж працювала б у фінансовій сфері».
Ми зупиняємося на мить, і я уявляю, як це втратити близького члена сім’ї через хворобу. «Мені дуже шкода, — кажу я, — мабуть, було дуже важко втратити твого тата».
«Ні, він живий», — каже вона, дивуючи мене. Вона пояснює, що після двох серцевих нападів і низки аналізів крові, які не дали остаточних результатів, її тато, який сам був лікарем, наполягав на продовженні діагностування, доки лікарі не з’ясують, у чому справа. «Мій спосіб справлятися з цим полягав у тому, щоб продовжувати скелелазіння, для мене це була мов якась терапія. Мій тато хотів, щоб я продовжувала працювати, тож я вирішила, що спробую досягти своєї мети - пройти маршрут категорії 9a».
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund)
«Моя ціль і моє бачення», — продовжує вона, — «полягали в тому, щоб відкрити свій власний скеледром та повернутися до скелелазіння. Я просто хотіла стати якомога кращою. Керувати скеледромом і виділяти час на власні пролази було складно, але це нагорода мати щось власне. Скеледром підтримував мою мотивацію та дав мені стабільне місце для тренувань і допомоги іншим».
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund) на маршруті "Niemisis" категорії 9а. Фото Bill Hamilton
У 2019 році Матильда пройшла свою першу категорію 9a на маршруті "The Elder Statesman" — кам’яну, потужну лінію з невеликими складками та технічною роботою ніг, яка відповідала її сильним сторонам. The Elder Statesman — один із двох маршрутів категорії 9a, які вона пройшла, інший — "Niemisis", який вона подолала у вересні 2023 року.
На її рахунку також проходження боулдерінгу категорії V13.
«Через кілька днів після того, як я пройшла свій перший маршрут категорії 9a, мені подзвонив мій тато, і повідомив, що лікарі вирішили перейти на нове лікування, яке, очевидно, спрацювало», — каже вона.
Матильда Сьодерлюнд (Matilda Söderlund) на маршруті «Rayu» (610 м, 8c, 15 мотузок). Фото Jan Novak / Red Bull.
Виявилося, що її тато хворів на рідкісну форму раку крові, і, на щастя, щойно було відкрито нове лікування. Через накопичення білка в його серці, що спричинило серцеві напади, і ліки, які йому зараз доводиться приймати, у нього низький кров’яний тиск і він уже не той спортсмен, яким був колись. Однак його стан стабільний і покращується.
«Пройшло вже п'ять років, і його серце, сподіваюся, відновлюється. Він трохи повернувся до скелелазіння, переважно до боулдерінгу. Він приходить на скеледром кілька разів на тиждень», — каже вона.
У 2021 році Матильда розповіла журналу Base Magazine, що хоче опанувати всі дисципліни скелелазіння: боулдерінг, тред, мультипітч і BigWall. «Можливість перемикатися між усіма різними дисциплінами надихає», — каже вона мені.
У 2022 році Саша ДіДжуліан зібрала жіночу команду для сходження на BigWall маршрут «Rayu» (610 м, 8c) на півночі Іспанії. Вона обрала Бретт Харрінгтон (Brette Harrington) - відому скелелазку що практикує тредове та спортивне лазіння, з якою нещодавно подорожувала до скель Французької Полінезії, а також Матильду Сьодерлюнд (Matilda Söderlund), з якою була знайомою ще з часів, коли вони брали участь у змаганнях Кубка світу.
Хоча найскладніші ділянки маршруту «Rayu» були пробиті шлямбурами, більша частина маршруту — це тредове лазіння по крихкому та гострому вапняку. Команда об’єднала всі свої навички, щоб досягти успіху. Їхнє досягнення ознаменувало собою «найскладнішу стіну в світі, здолану виключно жіночою командою», як я написав у статті для Red Bull .
«Скелелазіння з такими жінками, як Саша і Бретт, навчило мене багато чого. Це мотивує бачити, як кожен із нас привносить щось своє на стіну», — каже Матильда.
Під час свого візиту до Йосеміті цієї осені Сьодерлюнд була зосереджена на вдосконаленні своїх навичок на гранітних скелях. Наприкінці жовтня вона пройшла маршрут "Peace" (5.13+) на скелі Medlicott Dome, маршрут, який вона називає «мандрівкою».
Вона все ще тут і працює над великим проектом, який би воліла тримати в таємниці.
Скелі долини Йосеміті. Фото Matilda Söderlund
Скелі долини Йосеміті. Фото Matilda Söderlund
