Ама-Даблам (Ama Dablam)
Минулої п’ятниці двійка українських альпіністів Микита Балабанов і Михайло Фомін стояли на вершині Ама-Даблам після того, як проклали новий маршрут на її західній стіні.
Про хід та деталі експедиції ми будемо повідомляти в спецтемі: Українська експедиція на Ама-Даблам. 2024
Через три роки після відкриття нового маршруту по південно-східному хребту гори Аннапурна III (Annapurna III 7555 метрів) у Непалі і жахливої війни, яка зруйнувала життя мільйонам українців, Микита та Михайло показали, що їм вдалося зберегти свої навички, фізичну форму та бажання проходити нові красиві лінії.
У невеликий розповіді сату ExplorersWeb вони описали свої пригоди у Непалі цієї осені.
«Маршрут на Ама-Даблам - є новою лінією до плеча на відмітці 6250 метрів», — сказав Фомін. «Далі, від цієї точки маршрут йде по британській лінії 2001 року а ж до самої вершини у 6812 метрів.
Ми сходили онсайтом за чотири дні в один штурмовий вихід», — зазначили вони.
Таким чином, близько 80% українського маршруту є новою, ще ніким не сходженою лінією.
Альпіністи пропонують оцінювати маршрут категорією ED, M5, AI4, 80º. А його довжина складає 1600 метрів.
«Спочатку ми планували пробути на маршруті три дні, але цукровий, нестійкий сніг вище плеча додав ще один день сходження», — пояснили вони.
Український маршрут на горі Ама-Даблам у Непалі. До точки 6250 метрів що є відрізком від плеча до вершини маршрут пролягає по ніким раніше не сходженій ділянці. Фото Kailas Climbing
Проте, початковою метою українців цього сезону було проходження нового маршруту на восмитисянику Макалу. Однак, невдовзі після досягнення базового табору, вони зіткнулися зі сніговими бурями, які минулого місяця обрушилися на Непал.
«За добу у нас випало 1,5 метри свіжого снігу, і це дуже сповільнило процес акліматизації», – зазначив Фомін. «Наприклад, просто переїзд із базового табору в передовий базовий табір, який зазвичай триває кілька годин у кросівках, перетворився на дводенний трекінг по глибокому снігу».
«У таких умовах дуже швидко стало зрозуміло, що ми вибилися з графіка, і вже не могли правильно акліматизуватися до такого технічного сходження», — додав Балабанов. «Шансів на Макалу у нас просто вже не було».
Микита Балабанов і Михайло Фомін у базовому таборі Ама-Даблам після сходження на вершину. Фото Михайло Фомін
Після цього вони швидко розробили "план Б".
Спакувавши свої речі і найнявши трьох носіїв вони вирушили пішки в напрямку долини Кхумбу через перевал Шерпані (Sherpani Col, 6155 м) і перевал Ампху Лапча (Amphu Lapcha Pass, 5845 м).
Обидва ці перевали були перевантажені свіжим снігом.
«Так, це було додаткове навантаження на рахунок експедиції», – сказали українці.
Їхньою метою був Ама-Даблам, але альпіністи зізналися, що їх першою ідеєю був не новий маршрут на Західній стені, а скоріше Південна стіна.
«Я мав на увазі проєкт, лінію, яку бачив три роки тому», — сказав Балабанов. «її було неможливо пройти навесні [коли стіна сухіша й крижаніша], але я подумав, що, можливо, цієї осені після снігопаду вона може бути в більш кращому стані. Але я був неправий».
Дійшовши до гори, вони спершу пішли дивитися на південний бік, і їхні надії миттєво розвіялися. «Стіна виглядала гірше, ніж будь-коли», — сказав Балабанов.
«Глобальне потепління повністю змінило умови на стіні, яка з кожним роком стає все більш небезпечним», - зазначив Фомін. «Можливо, взимку її було б можливо пройти, якби було достатньо снігу, але не зараз».
На запитання, чи їх не хвилює, що хтось може вкрасти їхню ідею (останнім часом таке було й в інших випадках), українці знизали плечима.
«Що ж, удачі!» – сказав Фомін.
«Так, інші команди можуть прагнути пройти цю стіну, якщо захочуть, ми не бронюємо її лиш для себе», – додав Балабанов.
Дві крихітні крапки - Михайло Фомін та Микита Балабанов на горі Ама-Даблам (Ama Dablam). Вид з базового табору. Фото Kailas Climbing
Оскільки тепер про південну стіну не могло бути й мови, альпіністи почали перевіряти інші варіанти. Вони швидко помітили можливий маршрут по західній стіні.
«Це була не зовсім нова лінія, але вона була новою до відмітки 6250 метрів», — сказав Фомін. «В іншому цей маршрут виправдав усі наші очікування. Це було безпечно, це було красиво, і він ще не був пройдений».
Погода була чудовою і тому альпіністи вирушили на маршрут вже наступно дня після розвідки, 28 жовтня.
Мікстова ділянка на маршруті на Ама-Даблам. Фото Фомін/Балабанов
У нижній частині маршрут має очевидну особливість: велике ребро, схоже на контрфорс.
«Це не супер-технічна, але досить помірна мікстова ділянка, з великою кількістю скелелазіння, плюс трохи снігу… загалом різноманітна місцевість», – пояснив Балабанов. «За ребром є характерна скельна перешкода, яка є однією з найкрутіших ділянок маршруту».
Гостра гряда снігу перед вершиною Ама-Даблам. Фото Фомін / Балабанов
Найскладніша і найнебезпечніша ділянка маршруту пролягала над скельним бар'єром.
«Ця «весела» ділянка маршруту була покрита цукристим, нестійким снігом, і встановити бодай якусь станцію було просто неможливо», – пояснив Балабанов.
«Нам знадобилася додаткова доба, щоб пройти ту снігову ділянку з крихким снігом», – додав Фомін. «Протягом кількох сотень метрів все, що ми могли зробити, — це без станцій піднятися до кінця ділянки, потім викопати лопатою яму в снігу, сісти там і страхувати іншого альпініста з цього місця. Коли другий альпініст досяг цієї точки, ми змінювалися роботою, і вже інший альпініст страхувався з тієї самої ями, знаючи, що альпініст над ним не розмістить жодної станції страховки під час сходження».
Починаючи з плеча, заключна частина маршруту складалася з безпечніших ділянок що проходили по льду та мікстовій місцевості.
Михайло Фомін на вершині Ама-Даблам. Фото: Микита Балабанов
Альпіністи зійшли на вершину 1 листопада, а потім спустилися по стандартному маршруту.
«На спуску було людно, були навіть затори, але було б нерозумно спускатися іншим шляхом», — сказали вони. «Звичайний південно-західний хребет є найбільш очевидним варіантом для спуску».
Микита Балбанов на вершині Ама-Даблам. Фото: Михайло Фомін
Під час сходження українці були самі на західній стіні гори. Єдина команда (Олександр Мороз і Марк Абловацький), які також проводили своє сходження на цій стіні і пройшли американський маршрут, вже покинули гору.
Повернутися в гори під час страшної війни для Фоміна і Балабанова було важким рішенням.
«Ми вважали, що навіть під час війни наші спортсмени повинні їхати на Олімпіаду», — сказав Фомін. «Вони повинні брати участь у міжнародних змаганнях, а ми повинні були знову піднятися у гори, щоб показати, що країна все ще жива, незважаючи на всі страждання. Альпінізм – це те, чим ми займаємося, і це наш найкращий спосіб показати, що Україна все ще існує».
Але війна з Росією болісно вразила їхнє життя.
Саме того дня, коли вони піднялися на вершину, вони дізналися, що їхній близький друг загинув на фронті.
Тож, новий маршрут вони назвали «Чегі» (Chegi), саме таким було прізвисько їхнього товариша, що загинув на фронті боронячи Україну від російських загарбників.
«Чегі був одним із моїх найкращих друзів, а також моїм наставником, який навчив мене всьому, що я знаю про альпінізм, і з яким я пройшов понад 100 маршрутів на багатьох горах», — сказав Балаванов.
Детальніше про українських альпіністів та скелелазів, яких ми втратили у війні читайте у статті на нашому сайті: "Українські альпіністи та скелелази, яких ми втратили у війні...."
Микита Балабанов і Михайло Фомін на крутій льдовій ділянці на Ама-Даблам. Фото Михайло Фомін
