Аліна Косовська
Декілька пунктів з досвіду Аліни Косовської, які допомагають досягати вершин і безпечно завершувати експедиції
Від редакції:
Аліна Косовська, досвідчена туриска з Авдіївки, у 2022 році стала першою туристкою, яка змогла пройти найдовший гірський маршрут України - Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ) взимку соло.
Погода.
Напевно, найважливіший фактор успіху в горах. Намагатись пролізти щось круте в хмарах - сумнівне задоволення. В безвітряний сонячний день можна почуватись набагато комфортніше, а значить - працювати ефективніше. До того ж, нормальна видимість на маршруті відіграє ключову роль в безпеці. Оцінювати метеоумови це складна задача нарівні з магією, і крім mountain forecast та сніголавинної ситуації треба зважати на висоту перепаду температур вище/нижче нуля (на ній зазвичай базується верхня кромка хмар), стан снігу залежно від експозиції схилу та наявності сонця, безліч інших дрібниць і власну інтуїцію. Завжди треба бути морально готовим відкрити намет вранці, побачити там неочікувану зміну погоди і відмовитись від сходження до її покращення.
Запас часу.
Тотальна помилка більшості альпіністо-туристів - підлаштування сходження під вихідні дні чи зворотні квитки. Якщо ви живете горами і успіх експедиції має для вас сакральний сенс, треба бути готовим просидіти під горою стільки часу, скільки знадобиться, щоб ретельно підготувати себе і маршрут та дочекатись погодного вікна. Щоб зробити одноденне сходження по гребеню Кізлів, ми два дні тестували спорядження, чотири дні чекали погоди на базі, і ще день топтали підхід по свіжому снігу.
Злагодженість команди.
Всі дії на маршруті мають бути відпрацьовані внизу до автоматизму. Кожен учасник має чітко розуміти дії і команди інших. Передача спорядження, організація страховки, робота в зв'язці - все це відпрацьовується на рівнині, а не висячи на скелі під вершиною гори. Працювати в незлагодженій команді, навіть з крутими спеціалістами - неефективно, потрібно попередньо потренуватись разом як мінімум у таборі перед сходженням.
Фізична підготовка.
Бажано, щоб вона була приблизно рівною у всіх членів команди. І щоб вона взагалі була. Тропити сніг на підході - дуже важко, і навіть з моїм марафонським здоров'ям це відбувається на пульсі 150-160. Організм, не звиклий працювати при таких показниках, просто не зможе ефективно працювати на маршруті після підходу. До того ж, регулярно тренуючись на виснаження, спортсмен чітко знає критичну межу своїх ресурсів і показники її наближення та завжди може вчасно прийняти рішення про спуск. В горах комфортно не буває, все цікаве і захоплююче відбувається на межі власних ресурсів.
Планування експедиції.
Важливо, щоб в ньому приймали участь всі члени команди. Всі рішення про тактику проходження по можливості мають бути компромісні. Всі спірні питання узгоджуються в таборі. Кожен учасник знає лінію маршруту, заплановану лінію спуску, резервні варіанти спуску, контрольні точки. Графік багатоденних експедицій, логістика переміщення між таборами також узгоджуються заздалегідь. Кожен учасник повинен бути технічно, фізично і морально готовим продовжувати рухатись без лідера або навіть наодинці. Причина значної частини аварій в горах - брак досвіду і нерозуміння ситуації у членів команди, особливо в комерції.
Розвідка маршруту.
Незнайомий, технічно складний маршрут ретельно вивчається і проходиться в теорії, перш ніж приступити до реального сходження. Я завжди роблю аеророзвідку, щоб оцінити рельєф з різних ракурсів. Обов'язково розвідати лінію спуску (якщо відрізняється від підйомної) і запам'ятати орієнтири на точках зміни напрямку руху. Погода зіпсується, і тільки розуміння "що після закінчення третього підйому треба повертати направо" допоможе зійти до табору правильним шляхом. Не забувати ставити на мапі точку, де знаходиться табір - знайти в тумані палатку серед однаково білих схилів не така проста задача, як зробити це в ясну погоду. Оцінити рельєф на ймовірність сходження лавин і, виходячи з метеоданих, планувати проходження тих чи інших схилів. Схили східної експозиції, для прикладу, найкраще проходяться до сходу сонця.
Мотивація.
Щоб годинами страждати на заледенілих схилах під палючим сонцем чи пронизливим вітром, потрібні неабияке натхнення і внутрішня сила. Переконайтесь, що у вас і вашої команди їх достатньо для проходження маршруту, і що кожен із вас розуміє - буде складно, боляче і незатишно, але це приведе всіх нас до мети.
Твереза оцінка.
Не варто недооцінювати гори і "сходити на Говерлу в джинсах". Завжди ставтесь до них серйозно і враховуйте всі можливі ризики і зміни. Добрі, лагідні, рідні і знайомі вершини часом бувають непередбачуваними і жорстокими. Мінімальне нехтування спорядженням і безпекою може коштувати занадто дорого. Будьте обережними.
