Петер Хабелер (Peter Habeler). Фото Picture Alliance
Дивлячись на Петера Хабелера (Peter Habeler) неможливо повірити, що 22 липня 2022 року йому виповнилося 80 років!
За декілька днів до свого ювілею, видатний австрійський альпініст, житель Ціллерталя розповів як перетворював своє життя на справжні пригоди.
Чи Ви рішуча людина, пане Хабелер?
Що б я не задумав, я абсолютно цього хочу. Я, наприклад, з восьми років хотів бути гірським гідом. Гірські гіди в Майргофені завжди проходили повз будинок моїх батьків, йдучи до поштового автобуса, з льодорубами, мотузками та емблемою на грудях. Мені це сподобалось. І я став гірським гідом, коли мені було близько 20, тоді я був один із наймолодших гідів в Австрії.
Петер Хабелер читає випуск альпіністського журналу із своїм рідним регіоном як темою заголовка. Фото Tom Dauer
Для цього потрібна певна амбіція.
Я завжди був честолюбним і можу бути впертим. Але я також дуже радий за успіхи інших, люблю поплескати людей по плечу, коли вони чогось досягли. Я не той, хто забуває про дружбу через свої цілі, я занадто люблю бути в компанії.
Злюся лише на "Wapplern" [австрійський жаргон, що означає некомпетентних людей, які за будь-що намагаються виглядати компетентними. прим. ред.]
Ви народились в сім'ї альпіністів?
Ні, мої батьки не були альпіністами, і мама не хотіла, щоб я став гірським гідом. Тож я вперше пішов навчатися у школу художньої обробки скла в Крамсаху. Звідки ми якомога частіше їздили на велосипедах до гір Рофан. Там я вперше пішов слідами гідів, якими я захоплювався: Хіаса Ребіча та Германа Буля. Коли в Рофані долини були зайняті пасовиськом, ми пішли до масиву Вільдер Кайзер.
Команда мрії: Петер Хабелер досягає вражаючих успіхів разом з Райнгольдом Месснером, наприклад, сходження на північну стіну Ейгера за новий рекордний час (1974) або сходження на Гашербрум I в альпійському стилі (1975). Фото Picture Alliance
Звучить як класична альпійська кар’єра.
Рофан, Вільдер Кайзер, Карвендель, граніт у Ціллертальських Альпах - ця універсальність була гарною основою альпіністських навичок для західних Альп, а пізніше і для високих гір.
Ви були сміливцем?
Ні, я був обережнішим. Я завжди точно знав, на що я здатний і на що ні.
У Кайзері я пройшов багао маршрутів самотужки, це були чудові пригоди: маршрут траверс Fleischbank-Südostverschneidung, лінія Schmuck-Kamin, тріщини Rebitsch на стовпі Fleischbankpfeiler, стовпі Karlspitz-Pfeiler, маршрут Lucke–Strobl на Bauernpredigtstuhl.
Але я завжди був обережним! Я б ніколи не наважився лазити самостійно в районі VIer.
Весела натура: Петер Хабелер. Фото Eibner Europa
Можна сказати, що у Вас були уважні ангели-охоронці...
Так, на маршруті Buhl-Führe на західній стороні Маукспітце (Maukspitze), на останній складній ділянці я хапаюся за зачіпку, котра метрів на шість-сім віща над станцією, і вона виривається.
Я падаю і мене вивертає, я падаю з 40 метрів; свист; і нічого не відбувається.
Моя напарниця Тіціана Вайс не може втриматись на скелі через моє падіння.
Зупинвшись, я піднявся назад і повернувся до точки зриву. Весь цей час мотузка провисала, бо Тіціана не знала, що я вже лізу на гору. Коли я знову з'явився, вона подумала, що це привид. Вона думала, що я мертвий, а я виявився живим.
Через тиждень я вирушив на восьмитисячник Гашербрум I з Райнгольдом Месснером (Reinhold Messner ).
Від редакції:
У 1975 році Петер Хабелер і Райнгольд Месснер у своєму незбагненному альпійському стилі змогли пройти Північно-Західну стіну восьмитисячника Гашербрум I (8080 м), з цього моменту альпінізм в очах багатьох, вступив у свою нову епоху - епоху підкорення високій. Це була грандіозна подія, адже до цього майже сотню років альпіністи піднімалися на вершини гігантів важкому, осадовому стилі.
Петер Хабелер: я хлопчик... Фото Archiv Habeler
Це було в 1975 році, і тоді Ви повторювали найскладніші маршрути в Альпах і набиралися досвіду по всьому світу.
Ви хотіли спробувати щось нове з Райнгольдом Месснером: перше сходження на восьмитисячник альпійським стилем, швидко, без допомоги шерп, без кисню в баллонах, без мотузок, у невеликій команді. Як виникла така радикальна ідея?
Тоді я ще не знав, що ми будемо робити щось нове. Ми так багато були в дорозі, що у нас було відчуття, що ми можемо все.
Кожне успішне сходження зміцнює Вас, Ви стаєтє впевненим у собі.
Ви не цураєтеся нових викликів.
У нас також були приклади для наслідування. Такі чоловіки, як Андерль Хекмайр (Anderl Heckmair) , Матіас Ребітш (Mathias Rebitsch), Герман Буль (Hermann Buhl), Вальтер Бонатті (Walter Bonatti), Роне Демезон (René Desmaison), Джо Браун (Joe Brown), Дуглас Кейт Скотт (Douglas Keith Scott)...
Ми хотіли адаптувати їхній стиль, пройти швидко, елегантно, без зайвого безладу.
І останньою, але не менш важливою, була прагматична причина: міні-експедицію було легше фінансувати!
У нас було лише 200 кілограмів багажу, які потрібно було перевезти до базового табору.
Райнгольд Месснер (Reinhold Messner) та Петер Хабелер (Peter Habeler) після повернення з Евересту. Мюнхен, 1978 рік
Від редакції:
Справжня світова слава прийшла до Петера в 1978 році, коли разом з Рейнгольдом Месснером він піднявся на вершину світу - гору Еверест, причому зробили це без використання кисневих балонів.
Це сходження відкрило нову лінію не тільки в сходженні на Еверест, але і в історії альпінізму - адже сходження на найвищу вершину світу було здійснено без використання кисневих балонів, що до цього моменту вважалося неможливим.
Лінія сходження Месснера і Хабелера проходила про класичному маршруту (з Південного сідла по Південно-східному ребру).
Це історичне сходження на Еверест було здійснено в рамках австрійської експедиції під керівництвом Ганса Шельпа.
Історичне фото: Петер Хабелер піднімається на південну вершину гори Еверест (1978 рік)
Вони зробили великий вплив на висотний альпінізм. Що потрібно, щоб перетворити утопію, ідею, яку здається неможливою реалізувати, у реальність?
Перш за все потрібні хороші друзі.
Ніщо не буде вдаватися без партнера, з яким Вам подобається подорожувати.
Але хороші люди навколо вас – це 80 відсотків успіху.
Це люди, з якими ти спілкуєшся, які не просто балакають, а які можуть щось зробити.
Товариство — старомодний термін, але для мене він надзвичайно важливий.
Мені пощастило завжди знаходити найкращих партнерів для своїх починань.
Хто це був?
У 1970 році мені дозволили піднятися на Ель-Капітан з Дугом Скоттом, який став одним із найкращих високогірних альпіністів.
У 1985 році на Нангапарбат я був із Міхлом Дахером (Michl Dacher), скромною, але неймовірно сильною людиною, легендою.
Мій друг Марсель Рюді (Marcel Rüedi) супроводжував мене на Чо-Ойю в 1986 році, абсолютний файтер.
Через два роки це були Карлос Бюлер (Carlos Buhler) і Мартін Забалета (Martín Zabaleta) на Канченджандзі.
Я дуже любив усіх своїх партнерів.
Разом бенкетують після сходження на північну стіну Ейгера: Клінт Іствуд, Реайнгольд Месснер, Гайді Брюль і Петер Хабелер (зліва). Фото Archiv Habeler
Можливо, найважливішим з них був Райнгольд Месснер, чи не так?
Я дуже довіряв Райнгольду, ми розуміли один одного без жодного слова. Наші численні експедиції об’єднали нас. Мені дуже пощастило мати такого надійного партнера.
Кому з Вас спала на думку смілива ідея піднятися на гору Еверест без використання кисню у 1978 році?
Ця мета стояла на порядку денному на міжнародній арені в 1970-х роках. Я думаю, що багато високогірних альпіністів хотіли б спробувати це. Ця мета теж засіла в моїй голові. Все починається з ідеї.
8 травня 1978 року: ви та Рейнгольд Месснер першими піднялися на Еверест без використання кісневих балонів. Це біла головна подія у вашій кар'єрі?
Еверест був найвищим, але не вершиною мого альпіністського життя. Звісно, визнання досягнення пішло мені на користь.
У цьому плані Еверест позитивно порушив мої життєві плани.
Я міг читати багато лекцій і завдяки гонорарам я зміг побудувати свій будинок.
Але на тому моє альпіністське життя не припинилося, навпаки, воно стало ще більш насиченим.
Докладніше про кар'єру Петера Хабелера Ви можете прочитати в нашій статті: ІСТРІЯ АЛЬПІНІЗМУ В ПЕРСОНАЛІЯХ: ПЕТЕР ХАБЕЛЕР (PETER HABELER)
Два сильних, великих альпініста: Петер Хабелер і Давід Лама (померлий). 2017 рік, сходженя на Ейгер
Разом з Девідом Ламою Петер Хабелер знову піднявся на північну стіну Ейгера в квітні 2017 року - за кілька місяців до свого 75-річчя!
