У кінці березня в Україні побував Хуберт Рутішаузер (Hubert Rutishauser), міжнародний менеджер швейцарського бренду туристичного спорядження EXPED.
Вже після кількох слів розмови, стає зрозуміло, що Хубі – яскравий приклад людини, чия філософія повністю збігається з принципами компанії, яку він представляє. Швейцарець відвідав, мабуть, більшість екзотичних місць у світі на своїх двох, на даху вантажівки чи автобуса, або просто на човні.
Одна з його подорожей тривала понад 3 роки, без перерви.
Нам вдалося перетнутися з Хубертом у Львові на коротку, але цікаву розмову.
Сьогодні Хуберт представляє EXPED у 25 країнах світу. Він приєднався до команди у 1994, коли компанія ще не виробляла власного спорядження, а займалася розповсюдженням інших відомих брендів.
Але тепер EXPED – це неймовірно функціональне, водночас просте та наднадійне спорядження з вражаючим дизайном! Команда Хуберта не перестає дивувати світовий outdoor-ринок надзвичайно сміливими інноваційними продуктами, які віднедавна доступні в Україні.
Хуберт під час виступу на навчальному семінарі для продавців мережі Gorgany. Фото: Роман Балук
У 1994 EXPED ще не створював власних продуктів. Ти пам’ятаєш момент переходу від рітейлу до розробки власного спорядження?
Так, я починав як торговий представник брендів, які ми продавали на німецькому ринку. Мене найняли, щоб я допоміг розвинути нашу мережу там. Загалом перехід до виробництва був дуже плавним. Але я чітко пам’ятаю момент, коли ми вирішили вийти з нашими продуктами на американський ринок.
Щоб ви розуміли, ринок сполучених штатів, є точно найбільшим і напевне найважливішим ринком outdoor-спорядження в світі. Тож ми вирішили взяти участь у виставці спорядження у місті Солт-Лейк. Хотіли поставити свій стенд, щоб презентувати себе американцям.
Ми поїхали туди, розставили стенд і вже в кінці першого дня були розчаровані. Ми не могли зрозуміти, що ми робимо серед усіх цих компаній. «Це ніколи не спрацює!», – говорив я собі.
У нас був маленький стенд у кутку. Ми привезли кілька своїх перших продуктів. І люди просто проходили повз без інтересу. Ми пробували розмовляти з відвідувачами, проте чули одне і те ж скептичне запитання: «Хто ви? Звідки ви? Ми вас не знаємо…». Ввечері, ми сиділи на сходах перед готелем, і були шоковані. Ми думали, що нас одразу засиплять замовленнями, але так не трапилося.
Зараз, більш ніж через 10 років після цього, ми досить успішні на ринку Америки. І я розумію, що той момент, був дуже мотиваційним для нас. Тоді зі мною був засновник компанії Енді. Ми повернулися з думкою, – «Це не буде так просто, як ми думали!». Але ми продовжили працювати над нашими продуктами, не відмовляючись від нашої філософії, і не опустивши рук після першої невдачі. Тепер я знаю, якщо впевнено йти крок за кроком, то все спрацює.
Хуберт Рутішаузер у Карпатах. Фото: Маріан Стрільців
Вражає історія засновників EXPED Енді і Хайді, які прожили 9 місяців у дикій природі Канади. Розкажи про них більше.
Енді і Хайді є дуже простими, близькими до природи людьми (down to Earth people)! У них давно була мрія покинути все, і поїхати на зиму до Канади. Збудувати там власний дерев’яний будинок серед лісу і дикої природи. Я дуже тішуся, що вони це зробили. І я розумію, що їхня філософія, ті емоції та почуття, які вони пережили тієї зими великою мірою реалізувалися у побудові компанії в майбутньому. Станом на сьогодні я знайомий з ними уже 23 роки, і я з впевненістю можу скзаати, що вони анітрохи не змінилися за цей час. Вони і надалі зосередженні не на бізнесі, а на людях і практичних особливостях продуктів які вони створюють для перебування людей серед природи.
Я б навіть сказав, що Енді і Хайді ніколи не мали на меті створити компанію. Вони просто хотіли створити зручне надійне спорядження для себе і для людей. Спорядження яке б полегшувало їм подорожі.
У вас в компанії працює лише 17 людей! Це вражає. Ви напевне дуже близькі?
Так. Нас дуже мало. Усі наші партнери, чи взагалі будь-хто, з ким ми контактуємо по роботі, якщо не шоковані, то принаймні здивовані коли дізнаються, що стільки інновацій та успішних продуктів можуть створювати лише 17 людей (сміється, – ред.). У нас один невеликий офіс у старому будинку. Всі всіх знають.
Можеш назвати якісь конкртені переваги чи недоліки такої малої кількості працівників?
У нас немає якось особливого відчуття малої кількості, бо так було завжди. Тому кожного разу, коли хтось дивується, ми дивуємося чому вони дивуються. У нас немає якихось чітких обмежень – не більше 17. Водночас, я не працюю 24 години на добу. Все відбувається природньо. Ця кількість для нас природня.
Звісно, найбільша перевага в тому, що ми працюємо разом давно, і всі один одного добре розуміють. За таких умов всі люди залучені у більшість процесів, які відбуваються в компанії. У нас майже немає офіційних зустрічей і обговорень, адже кожен добре знає що роблять інші. Це дуже спрощує комунікацію. Також, нам не потрібна складна структура управління.
Недоліком, напевне, є те, що кожен з цих 17 людей має кілька обов’язків. Тому можливо не приділяє повної уваги чомусь одному. Звісно, у нас буває безлад перед дедлайнами, але знаєте, я думаю що він є всюди. Не залежно, працює 100 людей чи 17.
Хуберт переходить річку у Карпатах. Фото: Маріан Стрільців
Зазвичай компанії, що працюють у сфері outdoor прагнуть залучати у свою команду лише людей, що активно мандрують та користуються туристичним спорядженням. Наскільки важливою для вас є ця умова?
Я не думаю, що бухгалтер повинен бути альпіністом, однак загальне розуміння сфери є важливим. Часто цей процес зворотній. Тобто люди, що є фанатами якогось активного виду відпочинку, наприклад альпінізму чи хайкінгу, самі шукають собі роботу в компаніях, що займаються альпіністичним спорядженням, маючи ілюзію, що під час роботи вони постійно будуть в горах і це буде суцільна пригода.
В реальності все не зовсім так. Звісно, що цей бізнес цікавіший, ніж продаж кавоварок. Продавці яких, до речі, не зобов’язані пити щодня каву ;). Але у нашій сфері важливе поєднання бізнесового напрямку з активним способом життя і любов’ю до продуктів які ми створюєм.
Разом з тим, за останні 20 років outdoor-сфера дуже змінилася. Вона стала більш професійною, більш бізнесовою. Вже не можна бути таким розслабленим, як колись. Хоча мені надзвичайно приємно усвідомлювати, що якби зараз було тепліше, то я би сидів перед вами в шортах, і ви б не звертали на це уваги. Бо ми з вами займаємось одною справою і однаково мислимо. І власне це відчуття зв’язку між людьми мене найбільше приваблює у нашій сфері. Думаю з часом, воно впливає навіть на бухгалтера, який жодного разу не був в горах.
Хуберт у Карпатах. Фото: Маріан Стрільців
Чи трапялися якісь кумедні випадки пов’язані з використанням спорядження, яке ви робите?
Ми усвідомили, що люди використовують наше спорядження у набагато більшій кількостсі випадків, ніж ми очікували. Під час створення ти зазвичай задумуєшся над конкретними деталями спорядження, які б якнайкраще реалізовували його пряме призначення. Тобі здається, що ти продумав усе. Але коли продукт попадає на ринок, до простих користувачів, то часом ми вражені від того як ще можна використовувати, транспортувати, пакувати наше спорядження.
Наприклад, коли ми вперше використали інтегровану попму для надування килимків, то почали отримували листи, що це дурна річ, і що люди годину не могли напомпувати свої килимки. Але ми не відмовилися від цього. Ми спростили систему, додали пояснення, як це робити, і зараз інтегровані помпи в килимках – це наулюбленіша річ наших покупців.
Червоний рюкзак EXPED на спині у Хуберта під час мандрівки у Карпати. Фото: Маріан Стрільців
І наостанок, які в тебе враження від Львова і Карпат?
Львів справляє гарне враження, хоча я не гуляв ніде спеціально, як турист. А Карпати нагадали мені Сибір. Колись я їхав автостопом в Японію, і застряг в якомусь селі посеред Сибіру. Я не мав їжі, і знайшов маленький місцевий сільський магазин. І от вчора, в магазині в Старій Гуті все виглядало так само… А ще в Карпатах такий постійний запах свіжозрізаного дерева.
Хуберт (ліворуч) та працівники компанії Gorgany на вершині гори Середня під час мандрівки у Карпати
Вже після кількох слів розмови, стає зрозуміло, що Хубі – яскравий приклад людини, чия філософія повністю збігається з принципами компанії, яку він представляє. Швейцарець відвідав, мабуть, більшість екзотичних місць у світі на своїх двох, на даху вантажівки чи автобуса, або просто на човні.
Одна з його подорожей тривала понад 3 роки, без перерви.
Нам вдалося перетнутися з Хубертом у Львові на коротку, але цікаву розмову.
Сьогодні Хуберт представляє EXPED у 25 країнах світу. Він приєднався до команди у 1994, коли компанія ще не виробляла власного спорядження, а займалася розповсюдженням інших відомих брендів.
Але тепер EXPED – це неймовірно функціональне, водночас просте та наднадійне спорядження з вражаючим дизайном! Команда Хуберта не перестає дивувати світовий outdoor-ринок надзвичайно сміливими інноваційними продуктами, які віднедавна доступні в Україні.
Хуберт під час виступу на навчальному семінарі для продавців мережі Gorgany. Фото: Роман Балук
У 1994 EXPED ще не створював власних продуктів. Ти пам’ятаєш момент переходу від рітейлу до розробки власного спорядження?
Так, я починав як торговий представник брендів, які ми продавали на німецькому ринку. Мене найняли, щоб я допоміг розвинути нашу мережу там. Загалом перехід до виробництва був дуже плавним. Але я чітко пам’ятаю момент, коли ми вирішили вийти з нашими продуктами на американський ринок.
Щоб ви розуміли, ринок сполучених штатів, є точно найбільшим і напевне найважливішим ринком outdoor-спорядження в світі. Тож ми вирішили взяти участь у виставці спорядження у місті Солт-Лейк. Хотіли поставити свій стенд, щоб презентувати себе американцям.
Ми поїхали туди, розставили стенд і вже в кінці першого дня були розчаровані. Ми не могли зрозуміти, що ми робимо серед усіх цих компаній. «Це ніколи не спрацює!», – говорив я собі.
У нас був маленький стенд у кутку. Ми привезли кілька своїх перших продуктів. І люди просто проходили повз без інтересу. Ми пробували розмовляти з відвідувачами, проте чули одне і те ж скептичне запитання: «Хто ви? Звідки ви? Ми вас не знаємо…». Ввечері, ми сиділи на сходах перед готелем, і були шоковані. Ми думали, що нас одразу засиплять замовленнями, але так не трапилося.
Зараз, більш ніж через 10 років після цього, ми досить успішні на ринку Америки. І я розумію, що той момент, був дуже мотиваційним для нас. Тоді зі мною був засновник компанії Енді. Ми повернулися з думкою, – «Це не буде так просто, як ми думали!». Але ми продовжили працювати над нашими продуктами, не відмовляючись від нашої філософії, і не опустивши рук після першої невдачі. Тепер я знаю, якщо впевнено йти крок за кроком, то все спрацює.
Хуберт Рутішаузер у Карпатах. Фото: Маріан Стрільців
Вражає історія засновників EXPED Енді і Хайді, які прожили 9 місяців у дикій природі Канади. Розкажи про них більше.
Енді і Хайді є дуже простими, близькими до природи людьми (down to Earth people)! У них давно була мрія покинути все, і поїхати на зиму до Канади. Збудувати там власний дерев’яний будинок серед лісу і дикої природи. Я дуже тішуся, що вони це зробили. І я розумію, що їхня філософія, ті емоції та почуття, які вони пережили тієї зими великою мірою реалізувалися у побудові компанії в майбутньому. Станом на сьогодні я знайомий з ними уже 23 роки, і я з впевненістю можу скзаати, що вони анітрохи не змінилися за цей час. Вони і надалі зосередженні не на бізнесі, а на людях і практичних особливостях продуктів які вони створюють для перебування людей серед природи.
Я б навіть сказав, що Енді і Хайді ніколи не мали на меті створити компанію. Вони просто хотіли створити зручне надійне спорядження для себе і для людей. Спорядження яке б полегшувало їм подорожі.
У вас в компанії працює лише 17 людей! Це вражає. Ви напевне дуже близькі?
Так. Нас дуже мало. Усі наші партнери, чи взагалі будь-хто, з ким ми контактуємо по роботі, якщо не шоковані, то принаймні здивовані коли дізнаються, що стільки інновацій та успішних продуктів можуть створювати лише 17 людей (сміється, – ред.). У нас один невеликий офіс у старому будинку. Всі всіх знають.
Можеш назвати якісь конкртені переваги чи недоліки такої малої кількості працівників?
У нас немає якось особливого відчуття малої кількості, бо так було завжди. Тому кожного разу, коли хтось дивується, ми дивуємося чому вони дивуються. У нас немає якихось чітких обмежень – не більше 17. Водночас, я не працюю 24 години на добу. Все відбувається природньо. Ця кількість для нас природня.
Звісно, найбільша перевага в тому, що ми працюємо разом давно, і всі один одного добре розуміють. За таких умов всі люди залучені у більшість процесів, які відбуваються в компанії. У нас майже немає офіційних зустрічей і обговорень, адже кожен добре знає що роблять інші. Це дуже спрощує комунікацію. Також, нам не потрібна складна структура управління.
Недоліком, напевне, є те, що кожен з цих 17 людей має кілька обов’язків. Тому можливо не приділяє повної уваги чомусь одному. Звісно, у нас буває безлад перед дедлайнами, але знаєте, я думаю що він є всюди. Не залежно, працює 100 людей чи 17.
Хуберт переходить річку у Карпатах. Фото: Маріан Стрільців
Зазвичай компанії, що працюють у сфері outdoor прагнуть залучати у свою команду лише людей, що активно мандрують та користуються туристичним спорядженням. Наскільки важливою для вас є ця умова?
Я не думаю, що бухгалтер повинен бути альпіністом, однак загальне розуміння сфери є важливим. Часто цей процес зворотній. Тобто люди, що є фанатами якогось активного виду відпочинку, наприклад альпінізму чи хайкінгу, самі шукають собі роботу в компаніях, що займаються альпіністичним спорядженням, маючи ілюзію, що під час роботи вони постійно будуть в горах і це буде суцільна пригода.
В реальності все не зовсім так. Звісно, що цей бізнес цікавіший, ніж продаж кавоварок. Продавці яких, до речі, не зобов’язані пити щодня каву ;). Але у нашій сфері важливе поєднання бізнесового напрямку з активним способом життя і любов’ю до продуктів які ми створюєм.
Разом з тим, за останні 20 років outdoor-сфера дуже змінилася. Вона стала більш професійною, більш бізнесовою. Вже не можна бути таким розслабленим, як колись. Хоча мені надзвичайно приємно усвідомлювати, що якби зараз було тепліше, то я би сидів перед вами в шортах, і ви б не звертали на це уваги. Бо ми з вами займаємось одною справою і однаково мислимо. І власне це відчуття зв’язку між людьми мене найбільше приваблює у нашій сфері. Думаю з часом, воно впливає навіть на бухгалтера, який жодного разу не був в горах.
Хуберт у Карпатах. Фото: Маріан Стрільців
Чи трапялися якісь кумедні випадки пов’язані з використанням спорядження, яке ви робите?
Ми усвідомили, що люди використовують наше спорядження у набагато більшій кількостсі випадків, ніж ми очікували. Під час створення ти зазвичай задумуєшся над конкретними деталями спорядження, які б якнайкраще реалізовували його пряме призначення. Тобі здається, що ти продумав усе. Але коли продукт попадає на ринок, до простих користувачів, то часом ми вражені від того як ще можна використовувати, транспортувати, пакувати наше спорядження.
Наприклад, коли ми вперше використали інтегровану попму для надування килимків, то почали отримували листи, що це дурна річ, і що люди годину не могли напомпувати свої килимки. Але ми не відмовилися від цього. Ми спростили систему, додали пояснення, як це робити, і зараз інтегровані помпи в килимках – це наулюбленіша річ наших покупців.
Червоний рюкзак EXPED на спині у Хуберта під час мандрівки у Карпати. Фото: Маріан Стрільців
І наостанок, які в тебе враження від Львова і Карпат?
Львів справляє гарне враження, хоча я не гуляв ніде спеціально, як турист. А Карпати нагадали мені Сибір. Колись я їхав автостопом в Японію, і застряг в якомусь селі посеред Сибіру. Я не мав їжі, і знайшов маленький місцевий сільський магазин. І от вчора, в магазині в Старій Гуті все виглядало так само… А ще в Карпатах такий постійний запах свіжозрізаного дерева.
Хуберт (ліворуч) та працівники компанії Gorgany на вершині гори Середня під час мандрівки у Карпати
