Ігор Шимечко: "На Кубку України підіймав стільки, скільки треба було для перемоги"

www.2000.net.ua
www.2000.net.ua
Нещодавно у коломийському ФСК «Локомотив» завершився Кубок України з важкої атлетики. Усього в чоловічих змаганнях взяли участь представники 16 областей України, АР Крим і Києва. До трійки лідерів у загальнокомандному заліку увійшли Волинська (607,5 очок), Дніпропетровська (506) та Луганська області (435,5). З галицьких областей найкраще виступили львівські важкоатлети, котрі із 369 очками посіли високе 4-те місце. Перемогу у вазі +105 кг здобув львівський важкоатлет, аспірант I року навчання Львівського державного університету фізичної культури Ігор Шимечко, котрий у сумі двоборства набрав 420 кг (195+225) і став володарем Кубка України. Про баталії Кубка України, провальний чемпіонат світу в Туреччині й плани на Олімпіаду в Лондоні-2012 Ігор ШИМЕЧКО поділився із кореспондентом «СПОРТИВКИ».

Працював із запасом

– Розповіси, будь-ласка, про перипетії Кубка України?
– Вони були для того, щоб якомога швидше “зализати рани”. Тому що чемпіонат світу в Туреччині склався для мене не те, що невдало, а навіть дуже невдало. Після чемпіонату світу ми з тренером вирішили взяти участь у двох змаганнях: у міжнародному турнірі в Польщі та Кубку України в Коломиї. Тому потроху від невдачі на чемпіонаті світу починаю відходити. Адже і на турнірі в Польщі і на Кубку України я використав всі свої шість підходів. Тобто, всі шість разів підняв штангу. Тому рік завершується на позитивній хвилі.

– Оціни рівень цьогорічного Кубка України у порівнянні із попереднім?
– Останнім часом Кубок України з важкої атлетики проходить наприкінці року, коли вже офіційна частина міжнародних змагань закінчилася. Фактично всі збірники цей Кубок України пропускають, а змагається найближчий резерв збірної. В мене було завдання показати хороший результат, впевнитися в своїх силах та відійти у психологічному плані від невдачі на чемпіонаті світу. Щодо результату, який я показав – він такий, який на даний час дозволяла моя спортивна форма. В принципі тією вагою, що підняв, я задоволений.

– Чи можна було підняти більшу вагу?
– Я працював легко, із запасом, не викладаючись на всі сто відсотків. Підіймав стільки, скільки було необхідно для першого місця.

– Чи здивували тебе твої суперники?
– Суперники абсолютно нічим не здивували. Був, щоправда, один спортсмен із Дніпропетровська, який спробував скласти мені конкуренцію. Однак вже після першої вправи я відірвався від нього на 15 кг. Тому розмов про якусь боротьбу вже не могло бути.

Всі були в рівних умовах

– Ти переміг за сумою двоборства. Що для тебе далося легше – поштовх чи ривок?
– Ми ретельно із тренером відпрацювали ривок і поштовх. Тому проблем не виникло ані з ривком, ані з поштовхом. Все пройшло чітко, монотонно, без жодних зривів.

– Повернімося до чемпіонату світу. Чого забракло аби краще виступити в Туреччині?
– На це питання є безліч варіантів відповідей. Дуже важко, навіть, знайти потрібні слова… Не хочу належати до тих людей, які у випадку невдачі починають шукати винних. То погода не та, то судді засудили, то ще щось… Всю вину за невдалий виступ на світовому чемпіонаті я цілковито взяв на себе. Можливо, травми завадили краще виступити, можливо, психологічний фактор. Адже я практично цілий рік цілеспрямовано готувався до чемпіонату світу, не було змагальної практики. Мабуть, всі ці чинники разом та ще й плюс травма зіграли зі мною злий жарт на чемпіонаті світу. Та й відсутність довгий період часу на змагальному помості через травму, мабуть, теж дало такий невтішний результат.

– Можливо, відсутність гідної конкуренції у середині збірної України позначилося на виступі у Туреччині?
– На чемпіонаті України у суперважкій вазі є ще один сильний спортсмен – це Артем Удачін, з яким ми завжди створюємо тандем на ЧС. Цей спортсмен є доволі досвідченим та іменитим. На тренуваннях ми один одного підтискаємо, даємо стимул для роботи, аби не розслаблятися. Тобто це і є та сама конкуренція, яка допомагає рости в хорошому плані і показувати високі результати.

– Розкажи детальніше про чемпіонат світу у Туреччині. Що тебе вразило у цій країні?
– Туреччина тепла за кліматом країна, тоді спека стояла неймовірна. Хоча, це не виправдання – всі були в рівних умовах. Приїхавши на цей чемпіонат, у нас виникли певні проблеми. Нам дали готель не того рівня, який ми хотіли. Після звернення президента Федерації важкої атлетики України Анатолія Писаренка до керівництва Міжнародної Федерації важкої атлетики нам в цей же день належним чином підготували інший готель. Нібито й дрібниці, але такі ситуації безболісно не минають у спорті найвищих досягнень.

Необхідна змагальна практика

– Торік за версією спортивних журналістів Львівщини ти став кращим спортсменом. А як оціниш рік, що минає?
– Цей рік один із невдалих і провальних. Однак, це життя, а в житті не завжди все буває добре. Якби все давалося легко й безболісно, нецікаво було б жити. А ці невдачі стали для мене великим уроком. Разом із тренером ми зробили належні висновки, на яких ми будемо вчитися. Це стало для нас дуже нормальним уроком. Гадаю, на краще, що це трапилося за два роки до олімпійських ігор, адже є ще час виправити ситуацію. В олімпійський рік це було б зробити набагато важче.

– До Олімпіади в Лондоні залишається два роки. Як плануєш вести свою підготовку?
– Після невдалого чемпіонату світу з висновків, які ми зробили, я зрозумів, що необхідна змагальна практика. Не можна довгий час пропускати змагання. Зараз я вдало виступив на Кубку України. Наступного року Кубок України проводитимуть на початку змагального сезону – у березні, а це плюс. А за місяць, якщо дасть Бог оберегтися від травм, буду змагатися на чемпіонаті Європи.

Теги: тяжелая атлетика
Автор: Всеукраїнська газета "Спортивка"
Опубліковано в важка атлетика

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

ІНШІ НОВИНИ РОЗДІЛУ